Загроза оточення Вугледара стає все реальнішою

Як і очікувалося минулого тижня, окупанти таки зуміли перерізати дорогу Вугледар – село Костянтинівка та підійшли до південних околиць села Водяне. Також у ворога є ще кілька ділянок північніше від Водяного, де він потенційно може перерізати цю трасу та створити загрозу нашій обороні ще з іншого флангу. Загалом наразі Вугледар ще має дорогу, яка забезпечує основне постачання. Однак і до неї по прямій всього 7 км, а це вже суттєва небезпека для Сил оборони на цій ділянці фронту. З іншого боку, російські ресурси на межі вичерпання, а їхній наступ поступово згасає, особливо враховуючи ситуацію в самій Росії.

                                                                                                 Фото: Еспресо Карта бойових дій за 14-21 серпня
 

Битва за Покровську агломерацію розпочалася

На Покровському напрямку росіяни переважають нас мінімум у три рази, а співвідношення втрат один до десяти на нашу користь – це дає розуміння загальної ситуації та надію на те, що їхній наступ незабаром вичерпає свої ресурси. 

Наразі ж ворог зумів пробитися між усіма нашими захисними лініями, які були створені на Покровському напрямку для стримування підходу до міста. Росіяни вдало використали розриви між річками й обійшли спочатку річку Вовча, а потім і Журавку. Це дало їм змогу впритул підібратися до перших міст Покровської агломерації та почати їхній штурм Гродівки. Також вони безупинно рухалися вздовж залізничної колії – де вони вперлися у міську забудову Новогродівки. З іншого боку, Покровська агломерація, яка складається з п’яти міст і низки сіл у трьох районах, до війни налічувала 385 тис. населення – це нелегка ціль для росіян, яку вони зможуть захопити з наскоку. Битва за Покровськ може тривати багато місяців, а то й понад рік. Наразі ворога зупинили за 10 км від міста. 

                                                                                                 Фото: Еспресо Карта бойових дій за 14-21 серпня

Наступ на Гродівку триває вже другий тиждень, але без просування вперед. Відтак окупанти почали обходити місто з півдня, просуваючись уздовж річки Журавка, захопили однойменне село та підійшли до околиць Красного Яру. Втім, тут на них чекає система водяних перепон, а тому наступ пригальмує. Рашисти знову шукатимуть шпарини в українському захисті, ймовірно, біля Новогродівки або ще південніше. Наразі їхній наступ спрямований здебільшого на південь, де росіяни ще мають просування. Тут вони окупували Желанне й Миколаївку та зайшли у Новожеланне й Завітне, а також повністю витіснили Сили оборони з лівобережжя річки Вовча, північніше від Карлівського водосховища. У самій Карлівці ЗСУ вже кілька місяців тримають оборону, не відступаючи ні на крок. Однак загрозою для них може стати удар з північного флангу, звідки росіяни насуваються, рухаючись у напрямку на Калинове. Якщо ворог таки зможе проламати нашу оборону в районі Комишівки й Калинового, то ЗСУ доведеться відходити від Карлівки й займати нові позиції по лінії перед Українськом і Селидовим.   

Окупація Нью-Йорка та битва за Торецьк

На жаль, рашисти за півтора місяця зуміли практично повністю окупувати Нью-Йорк. Сили оборони ще тримають позиції в північній частині селища. Але ворог обходить їх з усіх флангів. Це дозволило їм підійти до Торецька не тільки зі сходу, а й з півдня. Очевидно,  найближчим часом, вони намагатимуться розвинути успіх, щоб охопити місто ще й із заходу. Тут наразі точаться бої на південних і східних околицях села Неліпівка, яка прикриває Торецьк із півдня. ЗСУ намагаються знищити окупантів, які наступають на Неліпівку, та намагаються обійти Нью-Йорк із заходу, і таким чином втримати свої позиції на півночі селища.

Окрім того, ворог буде намагатися згорнути нашу оборону в районі сіл Пантелеймонівка й Олександропіль і рухатися по трасі на Костянтинівку. Втім, наразі вони роблять спроби зайти на південні околиці Пантелеймонівки та вбити клин між українськими оборонними редутами в цих селах.

Фото: Еспресо Карта бойових дій за 14-21 серпня

У самому Торецьку лінія оборони й далі пролягає через Центральну вулицю та три терикони, які над нею височіють. Росіяни атакують одночасно всі три терикони, але їхні лобові атаки не дали результату, а тому вони пробують обійти терикони з півночі, пробиваючись через магістральну вулицю Дзержинського. Водночас вони розширюють свій контроль на села Північне та Дружба, намагаючись таким чином оточити Торецьк ще й з півночі. На цей час Північне окуповане на 90%, а Дружба на 50%.

Битва за Торецьк може стати однією з найбільш визначальних у цій війні, адже її результати вплинуть на багато інших ділянок фронту.

Часів Яр, Сіверськ, Куп’янськ і Вовчанськ

На більшості ділянках фронту кількість боїв зменшилась, а окупанти не мають жодного просування. В Часовому Яру Сили оборони продовжують стримувати ворога та не дають йому закріпитися на правому березі каналу, знищуючи всіх тих, хто робить такі спроби. Кількість таких спроб зменшилась. На Сіверському та Лиманському напрямках ситуація стабільно напружена, але окупанти не мають жодного просування. Наступ на Куп’янськ також продовжується, росіяни не значно розширили зону свого контролю біля Піщаного, адже перед тим, як почати серйозний наступ на місто їм потрібно захистити свої фланги. Втім, темпи їхнього просування вказують на те, що це швидко не відбудеться, якщо вони взагалі зважаться на штурм Куп’янська цього року. У Вовчанську російський фронт стагнує, адже частину військ довелося віддати для допомоги на Курщині. Звідси, ймовірно, незабаром будуть добрі новини від ЗСУ.

Буферна Курська область

Станом на 20 серпня Україна визнала, що контролює 93 населені пункти та 1263 км кв. території в Курській області. Курська операція вже виправдала себе на 200%, однак у міру її продовження з’являються нові горизонти й перспективи: ще більше полонених, ще більше вбитих і ще більше територій між Сеймом і Пслом. Натомість росіяни втікають: уже мінімум 120 тис. утекли самостійно, ще близько 60 тис. евакуювала влада – це приблизно 18% населення Курської області. ФСБ тотально евакуйовує населення Льговського та Рильського районів, а також частково ще трьох районів області.  

У східній частині фронту ЗСУ намагалися його розширити та зайти на Білгородщину в районі сіл Демидівка та Колотилівка, однак тут у росіян є багато військових і добре розвинута логістика, тому обидві спроби зазнали невдачі. Втім, що далі на захід, то краща для нас ситуація. На південний схід від Суджі Сили оборони продовжують просування вздовж обох берегів річки Псел. Росіяни повідомляють про українську присутність не тільки у Ворожбі, а й у Гір’ї та Білиці.

Фото: Еспресо Карта бойових дій за 14-21 серпня

Найбільше спроб контратакувати росіяни здійснили по трасі Курськ – Суджа, зокрема, між селами Велике Солдатське й Мартинівка, але вони закінчилися провалом. Натомість ЗСУ розвивають наступ на трасу Е38 Рильськ – Курськ. Саме вона є ключовою для перекидання російських підкріплень на північ фронту на Курщині. Втім, всю трасу прострілює артилерія ЗСУ, а наші дрони активно працюють над нею. Тож є велика ймовірність що українські військові невдовзі вийдуть на дорогу десь між Рильськом і Льговом та обірвуть логістику. Де саме це станеться, наразі важко прогнозувати, адже ЗСУ рухаються на північ і трасою на Льгов, і паралельно до неї через села та пересічні й лісові дороги. Наприклад, зафіксовані удари російської артилерії по селах Журавлі та Новоселівка, а отже, там наші. Натомість наша артилерія вже б’є по Льгову, де нещодавно було влучання в залізничний вокзал. А в районі Малої Локні наші десантники із 95-ї бригади оточили частини 18-ої мотострілкової дивізії зс РФ.

Ще далі на захід українські війська не тільки зайшли в Коренево та витиснули ворога з центральної частини цього селища, а й обійшли його з півдня та півночі, взявши під вогневий контроль дорогу на Рильськ. З півночі ЗСУ просуваються через села Ольгівка, Вітрино й увійшли в Толпинський, розташований безпосередньо на дорозі на Рильськ. З півдня зайняли села Снагость, Апанасіївку та розпочали бій за Комарівку. Раніше ЗСУ полонили 102 російських військових, зокрема, й зі спецназу “Ахмат”, у районі КПП в селі Гордіївка та продовжили рух уздовж кордону.

Імовірно, найближчим часом росіяни, які опинились в оточенні у Коренево або здадуться, або їх знищать, бо втікати вплав через розлогий у цих місцях Сейм вони не зможуть.  

Врешті Сили оборони створили велику пастку для кількох тисяч рашистів на площі у 250 тис. кв. км, які опинилися в оточенні між українським кордоном і річкою Сейм. Для цього ударами авіації ЗСУ знищили три мости через Сейм у селах Кариж, Званне та Глушково. Спроби росіян навести понтонні мости також закінчуються знищенням техніки, яку намагаються через них переправляти. Російські війська в Тьоткіно й інших КПП на кордоні опинилися в патовій ситуації: відступати вони вже не можуть, а воювати скоро не буде чим. Тому найближчим часом очікуємо, що весь Глушківський район перейде під контроль Сил оборони, як це сталося на території РФ між кордоном України та річкою Сейм, що на північний схід від Тьоткіно.

Попри всі ці втрати територій і військових, росіяни не поспішають перекидати на Курщину військових із Донеччини. Наразі вони планують назбирати 5-6 батальйонів з інших напрямків, здебільшого з Харківщини, Луганщини, Запоріжжя та Херсонщини, а також перекидають військових із Калінінграда. Начебто Путін поставив завдання витіснити ЗСУ із території РФ до жовтня, але навряд чи це їм вдасться із таким забезпеченням.  

Росія у вогні

Четвертий день без спину горить одна з найбільших нафтобаз в Ростовському Пролетарську, яка забезпечувала фронт авіапальним та дизелем. На базі розташовані 70 резервуарів із нафтою загальною вартістю $180 млн. Спочатку від влучання безпілотників загорілись 11 резервуарів, потім вогонь перекинувся ще на 11, а сьогодні вночі підтримати стійкий рівень бавовни прилетіли ще кілька наших «бобрів». Попри те, що пожежу гасять майже 500 рятувальників та 130 одиниць техніки, вогонь поширюється доволі швидко, а частина рятувальників вже згоріли. Тому рятувати нафту відправили московських попів, які влаштували там молебень… Поки вони молились наші дрони прилетіли в Москву, про результати ударів наразі невідомо.

Як стало відомо, після удару ЗСУ по аеродромі “Саваслейка”, що в Нижньогородській області за 700 км від України, внаслідок атаки дронів ще 16 серпня були знищені літаки МІГ-31К та два літаки Іл-76, також пошкоджені ще, ймовірно, 5 літаків. 

Карти створено на основі інформації, отриманої від Генерального штабу Збройних Сил України, а також з інших відкритих та перевірених джерел. Водночас карти не є максимально точними та лише умовно відображають тенденції в зоні бойових дій.

Загроза оточення Вугледара стає все реальнішою

Останнім часом ситуація навколо Вугледара стає все більш загрозливою. Окупанти зуміли перерізати дорогу між Вугледаром і селом Костянтинівка, а також підійшли до південних околиць села Водяне. Крім того, їм вдалося зайняти декілька ділянок на північ від Водяного, що може дозволити їм перерізати трасу та створити нову загрозу нашій обороні. Вугледар на даний момент має дорогу, яка забезпечує основне постачання, але ця дорога знаходиться всього в 7 км від фронту, що є серйозною небезпекою для наших сил оборони. Водночас, російські ресурси на межі вичерпання, а їхній наступ поступово пригасає, особливо з урахуванням ситуації внутрішньої Росії.

Битва за Покровську агломерацію розпочалася

На Покровському напрямку росіяни мають перевагу у трьох разах, але втрати у них значно перевищують наші. Ворог зміг пробитися між захисними лініями, які були створені для стримування підходу до міста, й вдало обійшов річку Вовча та Журавку. Зараз вони відчинили штурм Гродівки та зайшли в прилеглі села. Битва за Покровську агломерацію може тривати багато місяців, а може й понад рік. На даний момент росіяни узяли паузу за 10 км від міста.

Наступ на Гродівку триває вже другий тиждень

Ворог безуспішно атакує Гродівку протягом останніх двох тижнів. Однак, окупанти почали обходити місто з півдня, захопили село Журавка та підійшли до околиць Красного Яру. Хоча тут росіянам доведеться зіткнутися з системою водяних перепон, вони все ж намагатимуться знайти шпарину у нашому захисті, наприклад, біля Новогродівки або навіть далі на південь. Більшість їхнього наступу спрямована на південь, де вони все ще мають просування. Зараз вони вже окупували кілька сіл і міст Карлівського водосховища. Збройні Сили України тримають оборону у Карлівці, але існує загроза удару з північного флангу, звідки росіяни наближаються до Калинового. Якщо ворог змогне проламати нашу оборону у районі Комишівки і Калинового, ZSU змушені будуть відступити й зайняти нові позиції перед Українськом і Селидовим.

Окупація Нью-Йорка та битва за Торецьк

Нажаль, окупанти практично повністю захопили Нью-Йорк протягом останнього місяця. Сили оборони все ж тримають позиції в північній частині міста. Однак, росіяни навколо охоплюють їх з усіх боків та намагаються оточити Торецьк із сходу й півдня. Наразі бої тривають на південних і східних околицях села Неліпівка, яке захищає Торецьк з півдня. ZSU намагаються знищити окупантів і не дозволити їм обійти Нью-Йорк з півночі. Втім, росіяни також прагнуть звернути нашу оборону в районі сіл Пантелеймонівка й Олександропіль й продовжити наступ по трасі на Костянтинівку. Наразі вони намагаються проникнути на південні околиці Пантелеймонівки й створити прогалину між нашими оборонними позиціями в цих селах.

Часів Яр, Сіверськ, Куп’янськ і Вовчанськ

На більшості ділянок фронту кількість бойових дій зменшилась, і окупанти не мають жодного просування. В Часовому Яру сили оборони продовжують стримувати ворога і не дають йому закріпитися на правому березі каналу. На Сіверському та Лиманському напрямках ситуація стабільно напружена, але росіяни не здійснили жодного просування. Настіпності на Куп’янськ тривають, але росіяни незначно розширили свій контроль біля Піщаного. У Вовчанську російський наступ стагнув, але у ЗСУ є певні перемоги, зокрема, утримання Карлівки. Прогнозування подальшого розвитку ситуації тут є складним, оскільки ZSU рухаються на північ та паралельно до нього через села та лісові дороги.

Буферна Курська область

У Курській області збільшується кількість населених пунктів, які контролюють українські сили. Втім, триває Курська операція, під час якої окупанти досі утримують деякі райони області. Тим не менш, карти показують, що ситуація змінюється на користь України, все більше пунктів потрапляють під її контроль. Зараз у Курській області дуже висока нервова напруга, оскільки окупанти терплять великі втрати, але вони все ще не піддаються. Незважаючи на це, росіяни у зрозумілий спосіб відходять, евакуюючи людей з уражених районів. Наразі очікується, що Силам оборони вдасться повністю вивести окупантів з Глушківського району та оточити їх на півночі області.

Росія у вогні

Пожежа на Ростовській нафтобазі, одній з найбільших у країні, триває вже четвертий день. Пожежа почалася через обстріли безпілотників та швидко поширилась на 22 резервуари зі значним обсягом нафти. Незважаючи на рятувальні роботи, пожежа не згасає, а ліквідація її стає все складнішою. Це призводить до значних втрат як у життях рятувальників, так і у вартості нафти. Також, після удару ЗСУ по аеродромі “Саваслейка” в Нижньогородській області, наши дрони завдали ще одного удару по російським літакам, таким як МІГ-31К та Іл-76, що призвело до пошкоджень і знищення російської техніки.

Джерело: espreso.tv

Артем Школьний

Артем Школьний – це видатна постать у світі журналістики та публіцистики і головний редактор сайту Головні Новини, яка відзначається своїм талантом та професіоналізмом у створенні інформаційного контенту. Вже з молодих років виявив великий інтерес до подій, що відбуваються у світі.